Не залишаючи сліди на воді,
Піднімаюсь в повітря,
Виповзаю на стіни, мов
Всім тілом тут, але думками в тобі
Поспішаю назустріч,
Збиваю коліна в кров
Я точно знаю: досконалість – це ти
І жити хочеться дужче,
Не страшно бути банальним, я
Таких не бачив, але завжди хотів знайти
Тож навіть зараз ще не вірю в реальність

До тебе, мила
До тебе, мила
Я крок за кроком наближаюсь, я лечу,
Немов за спиною виросли крила

Усе не з нами і не зараз,
Коли поряд сидиш
Знай, я належу собі тепер лиш наполовину
Весь світ повинен завмерти, коли ти спиш
Твій сон приємний – то найкраща новина
Так несподівано з небес на землю падає рай,
Я залишаю собі його частку, бо ти
Не можеш бути із іншим,
Тебе на шию повішу,
Щоби до смерті коло серця носити

До тебе, мила
До тебе, мила
Я крок за кроком наближаюсь, я лечу,
Немов за спиною виросли крила

Без тебе стане домовиною
Мій втрачений світ
Ти, мов повітря:
Не можу дихати без тебе
Без тебе сонце – не сонце,
Небо – не небо,
Я не розумію, як раніше жити міг і не бачити тебе
Ти – все, що треба!!!