Hm\ F#m7\ G\ 

Джа пре - як подих 
Ком - он за межі, радіти як діти, 
Ридати як мати, мріяти вісні, ні. 
Плавати на хвилях брехні, ні – ні, ні, ні, ні. 
Ридати крокодили - ка сльозами, 
Обнімати кохану, калину, червону. 
Вражений тобою, наче дитина - літо. 
Мрії на мелі - ти моя Амелі. 
Асоль, як соль, промінь світу. 
Вже зараз мить мати, все втрачати. 
Червоно – помаранчева – зелено – синя диня. 
Няня, няня – ня. 
П’янкий вже, аромат кохання. 
Урівноважив безкінцевості потік. 
Дім поруч, дім завжди зі мною. 
Дім поруч, дім завжди зі мною. 

Журавлем, відлітає у небо журба, в небо, журба лети в небо - 2 рази 
У – небо, бо – бо – бо - бо. Журба, журба лети в небо. 
У–у ай вона бейба. 

Що можна знати про буття, все е, ти е i все живе. 
А ми будуємо Вавилон, у небо линуть його башти. 
Нема обмежень вишини небес, хоча який кому прогрес. 
Ми зараз є, навіщо смикати листя з гілок? 
Вузлики, вузлики, машини, люди, міста. 
Нема гармонії серед дахів, на ганку виході чи вході. 
Біжимо від себе, скажи навіщо? 
Це віддзеркалення тих веж, тих веж. 
В калюжі без течії i струму. Розуму. 
Ляля глянь, як співає реальна мати, стоїть біля хати. 
І розчиняється в цілому, як цукор у воді. 
Натяк простий, будь собою. 

Журавлем, відлітає у небо журба, в небо, журба лети в небо - 2 рази 
У – небо, бо – бо – бо - бо. Журба, журба лети в небо. 
У –у ай вона бейба.