Коли до губ твоїх лишається півподиху,
Коли до губ твоїх лишається півкроку -
Зіниці твої виткані із подиву,
В очах у тебе синьо і широко.

Щось шепчеш зачаровано і тихо ти,
Той шепіт мою тишу синьо крає.
І забуваю я, що вмію дихати,
І що ходити вмію, забуваю.

А чорний птах повік твоїх здіймається
І впевненість мою кудись відмає.
Неступленим півкроку залишається,
Півподиху у горлі застряває.

Зіниці твої виткані із подиву,
В очах у тебе синьо і широко,
Але до губ твоїх лишається півподиху,
До губ твоїх лишається півкроку.

***

Когда до губ твоих останется пол вздоха,
Когда до губ твоих останется пол шага...
Зеницы твои вытканы из удивления,
В глазах у тебя сине и широко.

То шепчешь зачарованно и тихо ты, 
Этот шепот мою тишину сине разрывает. 
И забываю я, что умею дышать, 
И что ходить умею, забываю. 

А чёрная птица век твоих взлетает,
Уверенность мою куда-то сманивает.
Не ступленным пол шага остаётся,
Пол-вдоха где-то в горле застревает.

Зеницы твои вытканы из удивления,
В глазах у тебя сине и широко.
До губ твоих останется пол вдоха,
До губ твоих останется пол шага.
До губ твоих останется пол вдоха,
До губ твоих останется пол шага.