Я не знаю, дими чи тумани
розчинили в собі далечінь,
правдивíша за дійсність омана
нині є; і яскравішу синь,
відсвітившись в калюж порцеляні,
набуває небес голубінь.

Та до нас вона нині прихильна,
ця дурисвітка осінь, на гріх,
й ми з тобою оба божевільно
п’ємо трунок любовних утіх.
Винуватців назву непомильно:
це кагор і маньчжурський горіх.