Вишневий садок поріс бур'яном, 
Як серце козацьке в степу полином.
Розбиті дороги, пропите село,
І нас запрягають в чергове ярмо.

Чорт забирай, чорт забирай!
Чорт забирай, бережи нас Боже!

Ганебная правда – як гори сміття,
Від Сяну до Дону – красиве життя.
Мій Київ втрачає шляхетність віків!
Що далі – Одеса? На черзі є Львів...

Чорт забирай, чорт забирай!
Чорт забирай, бережи нас Боже!

Приспів:
Рушник вишиваний, на покутті ікона.
Я в бабиній хаті, я знову вдома.
І байдуже те, що тобі скажуть чужі,
Бо є найважливішим те, що скажеш ти.
Рушник вишиваний, теплий хліб на столі.
Немає в світі рідніше землі.
Поки мої сади не стомились цвісти –
Мені є що сказать, є що відповісти.

А чорнії діри нас ваблять і ждуть.
Проллють нашу кров, потім нам продадуть.
Годують примарами тисячі літ,
Стравили зсередини славний мій рід!

Ми голі і босі, тому недарма
Відкритеє небо є наша душа.
Та душу роздерли на Захід, на Схід,
Чужинці вже пишуть за нас "Заповіт".

Чорт забирай, чорт забирай!
Чорт забирай, бережи нас Боже!

Приспів.

І поки у друга ще спалах в очах,
Відчуй його руку, і хай згине страх!
На прю чи на кіл – вибирати тобі,
Загинути в бою чи гнити в тюрмі.

А хто ж ти – кріпак чи козак?
Хто ж ти – кріпак чи козак?
Хто ж ти – кріпак чи козак?
Наволоч чи герой?

Приспів.