Покійний дід Толя казав дуже хоче в СССР,
СССР був великий,
а Україну хось на дві роздер,
мій тато взагалі якогось рветься в Польщу,
Сусід мріє про Італію,або Угорщину,
тітка Надія не проти поїхати в Німеччину,
говорить: *Там кожна жінка акторкою стати приречена*
дядя Коля їздив в Москву,
заробляв свої мілліони,
поки одного дня його не привезли вперед ногами.
друг каже: *Вигідніше їздити в Америку,там бездомні живуть краще наших мілліонериків*,
словом всі тікають з України,
як миші з корабля,
хоча не всі,лишаються чиновники та їхні клоуни..
Перші забуваються і між собою сруться,
другі не втрачають шансу-над ними сміються.
Ну просто клоунада,
хоч стій,або хоч падай,
клубочок котиться-куди поткнуись,вгадуй.
Ласкаво прошу в мій світ,ласкаво прошу в Україну...
Я чув є люди,
вни звуться *патріти*,
зранку на роботу,ну а ввечері з роботи,
і так кожний день протягом свого життя..
Одна відпустка,
одна зарплата-повна нудьга..
Я не патріот,
та живу за таким же графіком,
їджу на роботу не власним,а міським транспортом,
вдягаюся на базарах,
а не в дорогих кутюр*є,
їм чорний хліб і сало якщо на нього гроші є.
Маю мрію дожити до внуків і вийти на пенсію..
А потім піти на списання,як застаріла димоверсія.
Не один я з цією мрією ввечір лягаю спати,
не один я прокидаюся вранці з метою щось змінити..
До кінця лишился рівно чотири рядки..
Етикет говорить,і сказано: треба робити якісь висновки.
І наші сьогодні висновки: *кому потрібні правила???*
Все буде так як є,мої слова на тебе ж враження не справили..
Нажаль не справили...