Як часто я бачу вві сні украдені гори, 
Котрі стережуть від мене прикордонні дозори. 
Я там ніколи не був, хтозна, чи буду колись, 
Та ще півстоліття тому мої батьки там жили. 

Приспів:
Але там, на Лемківщині, наші місця святі. 
Там, на Лемківщині, ще стоять наші хати. 
Як ти, Лемківщино, живеш без нас на самоті? 
Чи не зогнили, не поржавіли хрести 
На могилах дідів? 

Ми по світу розкидані, неначе жиди.
Хто дав право вершить нашу долю? – 
                         наші "старші брати".
Гори повиті туманом – хто мені їх верне, 
Я знаю – десь там, понад Сяном  є ті,
                          що чекають мене...

Приспів: 
   Бо там, на Лемківщині...

І я знову ночами не сплю, мов сновида якийсь.
Я знаю – мій шлях туди не буде легкий.
Бо там, де кінчаються гори, – там щастя нема.
У нас різні закони, а навколо тюрма.

Приспів: 
   Але там, на Лемківщині...