Вступ: 

Приспів 1:

У тобі так багато сторін.

Я просто не розумію,

я просто хочу спитати тебе:

чому ти настільки красива!

Чому в мене ціла купа дивних речей,

яких я не розумію, 

яких я не відкриваю тобі,

бо це все може вбити,

тебе це може вбити.

Програш 1: 


Трошки більше, ніж навхрест, 

зав'язались вузлики, *

і не розірвати, і не розв'язати.

Доторкнутись до зіниць...

Я навік в тобі застиг...
Все це так спонтанно 

і чомусь банально...

Знати, думати, себе побачити зі сторони,

можливо, все в житті можливо.

Приспів 1.

Програш 2: 

З двадцять другої весни 
я закину свої принципи;
це буває рідко, але так помітно...
Друзі всі здуріли мов,
всіх понесло на любов,
і ніхто не вправі, 
тут вже ніхто не в праві **
стримати чи зупинити - це ж нормально.
Треба бути нам... якось жити нам... ***

Приспів 2:
У тобі так багато сторін.
Я просто не розумію,
я просто хочу спитати тебе:
чому ти настільки красива!
Чому в мене ціла купа дивних речей,
яких я не розумію; 
я просто не відкриваюсь тобі,
бо це все може вбити,
тебе це може вбити.


...тебе це може вбити.

...тебе це може вбити.

...тебе це може вбити.

Програш 3: