Десь в нічний трамвай сяду я,
Голос твій зітхне в вишині,
Крізь серпанку дим колією навмання
Прямо в ніч.
Крізь пастельний блиск ліхтарів
Бачу я тебе за вікном,
Ти стоїш, як фея, просто неба і без слів,
Все одно.

Мені вже не треба з тобою годин,
Я знову без тебе, один.
Вже пластир на серці, не бачу причин,
Щоб просто забути.

Жалюзі із хмар і дощу
Тихо поверну на блакить,
Із глибин на волю я свій смуток відпущу, -
Хай летить.

Але мені вже не треба з тобою годин,  |
Я знову без тебе, один.               |
Вже пластир на серці, не бачу причин, |
Щоб просто забути.                    | (4)