Вовчі Ягоди 

Гілка на гілку – крові краплина 
Земля з кладовища - вовчої слини 
Води з калюжі, де місяць купався 
Чорного листя, де звір злягався 

Вони всі зникнуть в пащі ночі 
Озлоблені, забуті 
Вони несуть свій темний дар 
Дикої натури 
Вони ввійшли у ліс у шкурі вовчій 
Свербить, знобить 
Вийдуть з нього, скинувши тягар 

Вони клялись на крові киплячій 
Покинуті у скруті 
Вони ковтали гіркий відвар 
Болючі тортури 
Вони підуть у ліс дрімучий 
Прокляті і люті 
Вони зробили все, як казав мольфар 

Ріжу руки, п’ю кров 
Вогнем на тілі малюю 
Шукаю силу в собі 
Для зустрічі з пітьмою готую 

Бруд змиваю з обличчя, щоб відкрити очі 
Усі три, як дух, як син, як батько півночі 

Жаб’яча лапа, собачої сечі 
Кліща роздавлю, а ти мовчи!!! 

Йду тихо ходою вовка 
Проміння місяця несу 
Я вкрав у велетня його 
Забачивши красу 

Закреслю дні на мапі яві 
В повітря викидаю тіні снів 
Я стежку проклав для тебе, брате! 
По сліду йти шляхом вовків 

Вовчі ягоди 
Вовчі ягоди 

Тай знов шепоче вітер вночі 
Кличе, гукає 
Знов кров’ю жертв просяк вівтар 
Чорні ідоли – фігури 
Знов темний ліс, як звір клекоче 
Держить, не відпускає 
Знов зроблять так, як сказав мольфар