Ми розмовляємо з Богом своїм, наче він щирий українець.
Офігезний козак, побратим, і під німбом у нього є оселедець.
Ми не хапаємо його за бороду, він розуміє нас кльово,
Бо тиснуть на Сході шиплячі дияволи, а Захід співає нам колискові.

А той, хто Богом живе на землі лише смішить тебе своїми планами,
Тому, щоб ти зверху побачив нас бог, ми разом збираємося Майданами.
І Бог, посміхаючись, каже нам “так!”, бо хто, крім нього, нам очі відкриє,
Тому, притиснувши до серця кулак, ми кажемо – слава тобі і героям!

Привіт, Бог! Дякуєм, що ти з нами завжди, Бог,
Дякуєм за Неню тобі, Бог,
Дякуєм, що ти так вирішив і нас до неї пришив.
Окей, Бог, дякуєм, що ти написав блог,

Ми друзі в мережі з тобою, Бог,
І це контакт не закритий, бо у нас він в душі.
І пише на рідній мові нам Бог, сидячі у фейсбуці на хмарах:
Чесно працюйте, щоб я допоміг, і не чекайте небесної шари.

“Харе” молитися вашим богам, “лаве” і мандати до бісовой мами,
Ви в мене питали, так я відповім, як українці стають хахлами.
Ми кричимо йому: ти нас не чуєш! Але Господь не по псовий концерт.
Він нам каже: ось руки і розум, ось хліб, заробляйте собі на десерт.

Він зверху бачить всю лажу, не плачте, де справедливість у світі.
Бо від його суду ніхто не відмаже, в нього нема електронних браслетів.
Привіт, Бог! Дякуєм за месседж тобі, Бог,
Ставимо лайки тобі, Бог,
Дякуєм, що ти так вигадав і нас до неба підняв.
Респект, Бог, ти зрозуміти поміг, Бог,
Що в нас єдина потреба – то є кохання і діти.
А інше все маячня”.