Колискова ностальгiйна

А на Торонто сивий сніг лягає знов, 
А я бажаю провесни негайно, 
Чомусь душа моя болить - відтанула, 
Сьогодні мушу за пісні покаятись.

Ота життєва течія бідуюча, 
Де шлях мій був не від троянд хвилюючий, 
Надія, віра та й жінки - усе не те, 
По над Торонто сивий сніг мете.

Припев : 
От же горілки, друже наливай, 
Та ще Пегаса з музами поклич, 
І хуртовина нам нехай співає колискову в ніч, 
Як за кордон думки на провесні, 
Литять злодійці долі навпаки, 
Нехай розтануть у хмільному сні роки.

А що робити, як потратив рідну кров, 
За Ніагару як не вибачить Дніпро, 
На чужині не вистачає нот і слів, 
Кому ж потрібні будуть ті пісні.