Запам’ятай ці очі, запам’ятай ці руки,
Фіксуй обличчя наші поки поруч я…
Усе мине, ти дівчинко мене послухай,
Коли мовчиш, то чуєш як летить життя…
І прощавай, можливо, завтрішні новини,
Тобі розкажуть як я дивно десь пішов,
А ми були, ми знали наші дні скінченні,
І мов рекламний ролик зліплена любов…

Короткі дні, ще довші очі,
Кричать тобі у мокрі очі,
Що завтра буде вже не те…
Пусте.. пусте…
А я пробачу.. все пробачу…
Бо я живу ти досі плачеш…
Твоє сьогодні вже не те…
Пусте.. пусте…

Ти знаєш більше ніж я доріг і вулиць,
Ти любиш каву. Запахи приємні й час,
А я на смак відчув лиш те, чого торкнувся,
Я відчував, що сильний дивлячись на вас.
І прощавай, можливо, завтрішні новини,
Не принесуть тепла із півдня. Тільки сніг…
А ми були, ми знали. Наші дні скінченні...
Ти можеш більше, я ж себе знайти не зміг…