Коли до губ твоїх лишається півподиху,
Коли до губ твоїх лишається півкроку –
Зіниці твої виткані із подиву,
В очах у тебе синьо і широко.

Щось шепчеш зачаровано і тихо ти,
Той шепіт мою тишу синьо крає.
І забуваю я, що вмію дихати,
І що ходити вмію, забуваю.

А чорний птах повік твоїх здіймається
І впевненість мою кудись відмає.
Неступленим півкроку залишається,
Півподиху у горлі застряває.

Зіниці твої виткані із подиву,
В очах у тебе синьо і широко,
Але до губ твоїх лишається півподиху,
До губ твоїх лишається півкроку. 

Когда до губ твоих остается полвздоха,
Когда до губ твоих остается полшага –
Зрачки твои сотканы из удивления,
В глазах у тебя сине и широко....
 
Что-то шепчешь зачарованно и тихо ты,
Этот шепот мою тишину синюю разрывает!
И забываю я, что умею дышать,
И что ходить умею – забываю.
 
А черная птица век твоих вздымается
И уверенность мою куда-то отнимает,
Неступленным полшага остается,
Полвздоха в горле застревает...
 
Зрачки твои вытканы из удивления,
В глазах у тебя сине и широко...
Но до губ твоих остается полвздоха,
До губ твоих остается полшага...