IЗ СИРОМ ПИРОГИ

Ішов я раз по стежі по межі терени,
І здибав я дівчину що несла пироги.
Ой, чули, чули, чули, ой, чули, чули ти,
І здибав я дівчину що несла пироги.

"Дівча моє хороше, чи знаєш мої сни — 
Що я тебе кохаю i з сиром пироги.
Ой чула, чула, чула, ой чула, чула ти — 
Що я тебе кохаю i з сиром пироги".

Дівчина, як почула козацькі мрії-сни, 
Відразу запросила на свіжі пироги.
Ой чули, чули, чули, ой чули, чули ви — 
Відразу запросила на свіжі пироги.

І як було діждатись щасливої пори, 
Дівча його цілує, а він їсть пироги.
Ой чули, чули, чули, ой чули, чули ви — 
Дівча його цілує, а він їсть пироги.

І десь тут із-за лісу взялися вороги, 
Козак із переляку сховався в бур'яни.
Ой чули, чули, чули, ой чули, чули ви — 
Козак із переляку сховався в бур'яни.

А то були мисливці, ніяки вороги — 
Взяли собі дівчину i з сиром пироги.
Ой чули, чули, чули, ой чули, чули ви — 
Взяли собі дівчину i з сиром пироги.

Козак гірко заплакав: "Ви тяжкі вороги, 
Візьміть собі дівчину, віддайте пироги!
Ой чули, чули, чули, ой чули, чули ви — 
Візьміть собі дівчину, віддайте пироги!"