Світить сонце, світить ясне 
В українському селі. 
Покидають рідні стріхи  |
Усі хлопці молоді.      |(2)

Покидають рідні стріхи, 
Ще й рідную родину, 
А самі йдуть в ліс шукати  |
Сумну й тиху хатину.       |(2)

Ані свята, ні неділі 
В цих криївках лісових - 
Така доля нас чекає   |
Усіх хлопців молодих. |(2)

Ой, тим лісом йде підвода, 
На підводі чорний хрест, 
А з підводи чути голос:    |
"Скоро буде нам кінець..." |(2)

На підводі санітарка, 
Їй на серденьку важко.
Її мужа розстріляли -  |
Серце кров'ю облилось. |(2)

Во напише, він диктує: 
"Як ся маєш, дорога? 
Я у лісі, легко ранний. |
Скоро буду вдома я...   |(2)

В мене рана невеличка - 
По коліно без ноги. 
Друга рана ледь замітна -  |
По плече нема руки."       |(2)

Він сказав їй тії слова
І тяжеленько здихнув. 
Він відкинув праву ручку  |
І навіки вже заснув.      |(2)

Україно, Україно,
Ти купаєшся в крові, 
А ми мучимось у лісі, |
Усі хлопці молоді!    |(2)