ВОКЗАЛИ

Відкриваю в ніч вікно. 
В ньому всі, відсутня одна. 
Та, котрій не все одно, 
Що я бачитиму в снах. 
Недосказане колись 
Досі не втрачає зміст. 
Наче кола на воді, 
Вона зникала в кожну ніч.

Я так довго стояв коло того вікна:
Де вона? 
Покидала мій сон і казала: 
«Чекай мене на вокзалах…»
Дзвоном битого скла 
Вилітала в моє вікно. 
І без краплі глузду 
Я робив, як вона і казала.  
Не знайшов від вокзалу і до вокзалу. 
Обірвала мій сон і покинула в ніч мене 
Остання муза.

Відкриваю в ніч вікно. 
Всі чужі, відсутня моя. 
Сідає сонце, кров стає вином, 
А потім я – вже не я. 
Недосказане колись 
Знову набуває сенс. 
Наче кола на воді, 
Ніч іде, приходить новий день. 

Я давно не стою коло того вікна, 
Де вона…