Зачекаймо, брате,
Є, що тобi казати,
Я тоби не батько, не мати,
Я не той, не той,
Хто буде тебе навчати.
Вiд зайвоϊ ваги до рiвноваги,
Нiбито тобi бракуэ уваги.
Не витрачай себе
На даремнi розваги.
Живемо, мов без тями,
Наче безколiрнi плями,
Криэмось чужими ролями,
Like I’m in the army now –
Зайваго я не мовляв
Нiколи. Ходить пополiння по колу
На колiнах благаючи в бога кока-колу,
Почуваючи себе якось кволо.
Тягне додолу вiд трамадолу.
Для тебе це стеля,
А комусь – пiдлога,
Не дивись на мене спiдлоба,
Ти чуэшь мене?
Я кажу тобi «Мадлоба!»

Хiба хто казав менi,
Що ми будемо, де ми э,
Нам буде Чудово,
Вже неважливо, хто виграэ.

Не усе одразу,
Дивишься, мов маэш образу,
Але я тебе не бачив нi разу.
Маю повторити цю фразу:
Я тебе не бачив нi разу,
А ми з тобою вже раптом «на ти»!
Досить спати, вже я знаю,
Куди йти.
Розумiй, що взятии, а що вiддати,
Вiдчувай, що э зараз,
Вмiй чекати!
Не усе одразу, браза,
Поступово.
Iншого не треба,
Нам не надо другого.