сучасною:
"Тебе, що одягаєшся світлом, наче одежею, зняв з дерева Йосиф з Никодимом. І видячи Тебе мертвого, нагого й непохороненого, почав сердечно плакати й, ридаючи, казав:" Ох горе, Мій найдорожчий Ісусе! Сонце, коли коротко побачило Тебе на хресті, покрилося темрявою. І земля зі страху затремтіла й церковна завіса розірвалася. А тепер бачу Тебе, що задля мене сам пішов на смерть. Як же ж похороню Тебе, мій Боже? Або якою плащаницею обвину Тебе? Якими руками діткнуся Твого нетлінного Тіла? Або яку пісню заспіваю при Твоїй смерті, Щедре? Величаю Твої страсті, піснями славлю Твоє погребення з воскресінням, і кличу: Господи, слава Тобі!"