Посіяла людям(акапелло) (исполнитель: Посiяла людям)
Посіяла людям літа свої, літечка житом, Прибрала планету, послала стежкам споришу, Навчила дітей, як на світі по совісті жити, Зітхнула полегко - і тихо пішла за межу. - Куди ж це Ви, мамо?! - сполохано кинулись діти. - Куди ж Ви, бабусю? - онуки спішать до воріт. - Та я ж недалечко... де сонце сiдає спочити. Пора мені, дітки... А ви вже без мене ростіть. - Та як же без Вас ми?... Та що ж ви намислили, мамо? - Та хто ж нас, бабусю, у снi поведе по казках? - Та я вам лишаю всі райдуги із журавлями, І срібло на травах, і золото на колосках. - Не треба нам райдуг, не треба нам срібла і злата, Аби тільки Ви нас чекали завжди край воріт. Та ми ж переробим усю Вашу вічну роботу, - Лишайтесь, матусю. Назавжди лишайтесь. Не йдіть! Вона ж посміхнулась, красива і сива, як доля, Змахнула рукою - увись пiднялись рушники. — Лишайтесь щасливі... - і стала замисленим полем На цілу планету, й на всі покоління й віки.