Той теплий сонячний день, для нас був точно як ніч,
Нестерпний біль моїх снів — я чую.
Ти відійшла вже давно і випав сніг, зимний сніг
На серці моїм як лід, я знаю.

А перепал наших слів заліг як камінь тяжкий,
Та ти вже сіла у свій літак.
І я тоді зрозумів, який я був неправий,
Що я тоді сказав щось не так.

Я не побачу, як ти гірко плачеш,
Як ти сльози лиєш, але тої правди не знаєш.

Чекай! Не відлітай, я кличу тебе.
Чекай! Не відлітай, а вітер хмару погнав.
Чекай! Не відлітай, я хочу тебе.
Я хочу тобі сказати, що не сказав.

Нехай тобі добре там, ти не знайшла спокій тут
Але завжди пам'ятай — ти чуєш?
Ти там знайдеш свою біль, любові фальш, душі бруд
Там твій захмарений рай — ти знаєш?

Не треба вже тих ночей, в яких нам тісно обом
І холодно як в останній раз.
Та може прийде той час, коли ми будем разом
І спокій знову прийде до нас.

Ти не побачиш, як я гірко плачу,
Як я сльози лию, а ти тої правди не знаєш !

Чекай! Не відлітай, я кличу тебе.
Чекай! Не відлітай, а вітер хмару погнав.
Чекай! Не відлітай, я хочу тебе.
Я хочу тобі сказати, що не сказав.

Чекай! Не відлітай, я кличу тебе.
Чекай! Не відлітай, а вітер хмару погнав.
Чекай! Не відлітай, я хочу тебе.
Я хочу тобі сказати, що не сказав.

Чекай! Не відлітай, я кличу тебе.
Чекай! Не відлітай, а вітер хмару погнав.
Чекай! Не відлітай, я хочу тебе.
Я хочу тобі сказати, що не сказав.