Я знаю час настав, і йти мені пора.
Іти в ліси Карпат з боївкою УПА.
Прощай моя дівчино, себе бережи.
Не плач моя кохана, вернусь я живим.

Востаннє я кажу тобі прощай,
Слова мої запам’ятай.
У вічі подивлюсь востаннє я тобі
Я не забуду їх блакить…

Вже третій день наш відділ під важким вогнем.
Лиш грім гармат, не замовкає кулемет.
Немає більше сил, боївка знищена уся -
У цьому вирі куль живим залишився лиш я!

Востаннє я казав тобі прощай,
Слова мої не забувай.
У вічі подививсь востаннє я тобі -
Я пам’ятаю їх блакить…

З боївкою УПА не відступав назад,
Залишився один не здався ворогам
Під пахвою граната в руках чека
І на вустах моїх залишились слова:

Я ж не один такий – кінець вам, москальня!
Волинь, Карпати й Львів – усі ідуть в УПА.
Нам не страшні тортури, не страшна нам смерть.
За волю України йдемо вперед!

Я бачу час настав і йти мені пора.
Іти в ліси Карпат з боївкою УПА…