Чи знала душа, коли падала з неба,
Що сили не вистачить вилізти знов?
Чи може хтось вирішив все це за тебе?
Зіштовхнув підло в прірву й додому пішов!

А ти падав тихо та ще сподівався,
Що може помітять, що ти кудись зник,
Та коли впав на землю, плач дитини здійнявся
До самих небес, та не почули той крик.

Ти де? Я вже тут!
Скільки можна чекати? Та чули стіни, стеля, вікно…
Так моливсь кожен раз, коли лягав спати,
Вірив почує хтось все одно, вірив почує хтось... все одно!

Які тут закони, які принципи дивні!
Про Бога нам брешуть, який він не є,
Невже всі забули, та пам’ятати ж повинні,
Стогни - не стогни, та він руки не дає!

Коли впав у яму, то замало молитись -
Тебе не почують, бо небо не тут!
Греби поки можеш, щоб не втопитись,
В її екскрементах, поки не в’ївся цей бруд!

Ти де? Я вже тут!
Скільки можна чекати? Та чули стіни, стеля, вікно…
Так моливсь кожен раз, коли лягав спати,
Вірив почує хтось все одно, вірив почує хтось... все одно!

Чи знала душа, коли падала з неба,
Що сили не вистачить вилізти знов?
Чи може хтось вирішив все це за тебе,
Зіштовхнув підло в прірву... й додому пішов.