У теплих хвилях мереживного світла,
Його ковтаю - поринаю в божевілля,
І так шкода, що не бачите проміння,
Що ваш Бог загубився у сплетіннях
Брудних ниток холодних ілюстрацій,
Моє життя тікає через пальці,
І я за ним, міняючи локації,
Розсікаючи підземки шумні станції.

Я крокую впевнено по двадцять першому,
Не стер ще я лінію, що стежкою
Намалював, коли не бачив я людей,
Коли дзеркалу з усмішкою: "Добрий день!"
Привіт, мій друже, як сьогодні твої справи? 
Знов не дуже? Знову підеш пити каву?
Ну а ввечері лови зірки яскраві,
Як повертатися будеш безлюдними шляхами

Містами, місяцями
Ловити миті, коли сонце встане,
Дістанемо промені теплі,
І згоримо біля сонця поверхні.
Нестерпні зламати ідеї,
Які сумнівом труїли кожен день мій,
Кожень день твій я обіймаю,
Так втомився стояти я з краю.

У свою мрію здійсню, блядь, ще один постріл,
І не запитуйте мене звідки стільки злості,
Давай здихай, чого ж ти ледве дихаєш?
Або гориш, або згасаєш - більш немає виходу.
Дуже тихо тут, я вас не чую,
Хворобливі думки не рятують,
Вдихаю ніч, сьогодні з нею знову разом,
Прохолодою вбиваю я звуки часу.

У теплих хвилях мереживного світла,
Його ковтаю - поринаю в божевілля,
І так шкода, що не бачите проміння,
Що ваш Бог загубився у сплетіннях
Брудних ниток холодних ілюстрацій,
Моє життя тікає через пальці,
І я за ним, міняючи локації,
Розсікаючи підземки шумні станції.