музика та слова Анатолія Кос-Анатольського

Ніч над Карпатами темно-крилатими
Шовками тихо зліта.
Серце залюблені, в мріях загублені,
Жде чогось, кличе й пита.

Чом, коли заснули сині гори?
Якось не до сну мені?
Чом, коли на небі срібні зорі,
Мрію в тишині нічній? 
А між синіх гір в сяйві срібних зір
Бродить любов твоя.
Тому, коли заснули сині гори,
Не заснем ні ти, ні я.

Нічка кінчається, зірка ховається,
Будеться шелест в гаю.
Тільки залюбленим, в мріях загубленим,
Мариться слово “люблю”.

Чом, коли заснули сині гори?
Якось не до сну мені?
Чом, коли на небі срібні зорі,
Мрію в тишині нічній? 
А між синіх гір в сяйві срібних зір
Бродить любов твоя.
Тому, коли заснули сині гори,
Не заснем ні ти, ні я.