На сукні розійшлась блискавка,
мов по склу медові акварелі.
Своєю надмірною близькістю,
любий,
ти майже торкаєшся стелі...

Кімнатне світло інтимно-пряне.
Простирадла,як завжди,шовкові.
Обіцяєш зі мною зустріти ранок?
Хай там що...Я зловила тебе на слові.

Сьогодні між нами покер.
Ризикую:
Ставлю на чорне.
Любов-телефон тобі в соте дзвонить,
та ти всеодно не чуєш.
В душі щось сумне,мінорне...а поки
знову зіграло червоне.

В мені,мов навмисне,сидить двозначність.
Проте,я одна.До дна.З пляшкою...
Цілую твої повіки і це нереально  смачно.
Бо під ними заснули очі,неймовірно гарні, фісташкові...