Пв(Інженер)
Вечорами, біля каміну я застигну в кріслі
Сухий клен потріскує, сипить жаром
Грію новий вірш, як в долонях віскі -
Чим глибше в музику тим ближче істина

Куплет(Малиш)
Якби я міг змінити все, та ні, мільйони треків_
Засіли в голові, й не представляю я себе без репу_
Вже треба рухатись вперед,_ будувати майбутнє
Але все глибше в музику, _інакше і не може бути

маршрут утратить сутність якщо стане відсутня, що тоді буде
піду в нікуди
Моя отрута_ краще бути по суті ніким для всіх
Та бути всім_ для цього треку ніж навпаки

Камін_ де вже давно нема вогню_ лиш тліють
мої вірші серед холодних стін_
віддати все_ і не чекавши нічого взамін_
я не можу інакше, вже не треба змін

лишаюсь тінню, привидом , примарой натовпу
і поки це зосталося ще моїм напрямом_
і не знаю чи довго я протримаюсь тут_
не залишити музику, бо це просто абсурд