Можливо треба було жити як всі, 
а я хотів інакшим бути завжди. 
Так скучно пливсти по течії .......
Можливо я не дав тобі теплоту 
і ти не знаєш погляд через фату. 
Логічно, як можна було з цим жити?

А пам"ятаєш метро нічного Берліна 
і наші тіні на стінах 
в місцях щасливих людей?
А пам"ятаєш балкон під небом Мадріда 
і на трибунах Коліди. 
Місця щасливих людей...

Тягуча павутина зйомних квартир
 і дві душі пробиті сотнями дір, 
так страшно, коли не знаєш, що завтра.
Тепер я оглядаю знаті часи 
і знаю ціну світлої полоси, 
не варто шукати винних крім себе.

А пам"ятаєш страшенний шторм на Мальдівах, 
на фотках ніс обгорілий. 
Місця щасливих людей.
А пам"ятаєш старий кабак на Бродвеї, 
цибуля сир і печеня. 
Місця щасливих людей...

Я на перед ніколи не вивчаю маршрут,
мені не важливо, тільки б ти була тут. 
Все рівно куди нас понесе вітер.
В житті не важливий сигнал GPS, 
якщо не один ти рюкзак свій несеш, 
то знайдеш десь таки місце.

А пам"ятаєш, велосипеди в Парижі, 
і в Закопаному лижі. 
Місця щасливих людей.

А пам"ятаєш наш Новий Рік в електричці 
і Лондон, як на відкритці. 
Місця щасливих людей.
А пам"ятаєш холодне пиво в Стокгольбах 
і знову ми було двоє. 
Місця щасливих людей.
А пам"ятаєш, як я втікав з інститута, 
щоби з тобою побути. 
І досих пір я тут є..

А пам"ятаєш?..