Сум у серці моєму і сльози в долонях,
Я біжу по дощу, я біжу мимоволі.
Яскраве світло сліпить мені очі,
Я нічого не хочу, я нічого не можу.
Смуток в голові тріпає мої мрії,
В місці, де давно лежать покинуті надії.
Надії, що загублені, надії, що забуті,
Надії, що до серця твого кайданами прикуті.
Дощ не припинявся, небо плакало сльозами,
Я все це бачив, своїми власними очами.
Зорі наді мною, небо, що ридає,
Чомусь це хмарне небо мене не приймає!
Тільки сльози дощу на моїх очах,
Тільки сльози дощу на твоїх губах!
Пр.:
Ти бачиш плаче наше небо,
Ти плачеш наче небо,
А я не хочу бачити тебе!
І всі ті сльози, що палають,
Ті зорі, що ридають,
Не здатні втримати мене!(2р)
2 куплет:
І тільки дощ мене чує, тільки дощ мене бачить,
Тільки дощ мою долю сьогодні передбачить.
Я біжу по дощу, я шукаю свою долю,
Я біжу неначе звір, що з клітки вирвався на волю.
Серце калатає, сльози не втихають,
Але зорі на небі мене надихають.
Симфонія втоми лунає у вухах,
І я впевнено біжу, дощ за мене все придумав.
Тільки сльози дощу на моїх очах,
Тільки сльози дощу на твоїх губах!
І тільки сльози….
І тільки сльози….
Дощ.
Дощ,дощ чує!
Дощ, дощ знає!
Дощ, дощ бачить!(2р)
Пр.(2р)
Ти бачиш плаче наше небо,
Ти плачеш наче небо,
А я не хочу бачити тебе!
І всі ті сльози, що палають,
Ті зорі, що ридають,
Не здатні втримати мене!(2р)
3 куплет:
І тільки дощ, дощ чує, дощ, дощ знає,
Де моє кохання, де воно блукає.
Я шукаю його, я біжу на зустріч ночі,
Але сльози дощу заливають мені очі.
Небо не ридає, небо просто плаче,
Небо плаче із-за того, що не мою вдачи.
Мої очі не бачать, вуха не чують
І тому в хмарне небо щосили кричу я!