Осінь по карнизах танцює в стриптизах,
Вискочу за нею в вікно.
Трохи політаю, нехай мене спіймають
Зоряні НЛО.

Знову я замріяний, сиджу читаю тріллера.
Плавно входжу в дивний стан,
Щось в очах засяє, і вмить я осягаю –
Я – син Гагаріна.

Відлітаю я,
Відлітаю я.

Хоч би що не сталося,
Не піду на крайнощі,
Борони мене ФМ.
Хмари мої ліки, закликують лелеки
В далекий Віфлеєм.