Хто ж тебе, бісову, вигадав, 
моя велика, як море, любов?
Я навіть зорям завидую, 
Що можуть скрізь милуватись тобой.
Чим би тебе я не балував, 
Які дарунки тобі не носив, 
Правду казав чи обманював -
Ти відхиляла надії мої..
Вітер милує пустелі,
Місяць - зірки, а сонце поля.
Море шепоче до скелі,
Тільки на світі один 
Не голублений я..
Довго крутила метелиця, 
Сніги сипали в душу мою.
Серце моє не розірветься -
Його тобі я цілком віддаю.
Хто ж тебе, бісову, вигадав, 
Моя велика, як море, любов?
Я навіть зорям завидую,
Що можуть скрізь милуватись тобой!
Вітер милує пустелі. 
Місяць - зірки, а сонце поля.
Море шепоче до скелі.
 Тільки на світі один не голублений я.
Вітер милує пустелі. 
Місяць - зірки, а сонце поля.
Море шепоче до скелі. 
Тільки на світі один не цілований я...