Guff Rick:

Удар за ударом в лице – а я іду вперед
Мені не вперше підставляють ногу і не вдруге
Я вже не знаю навіть чи тебе назвати другом
Скроні, здавалось, мають вибухнути від напруги
Ще один удар – і я вже на асфальті
Один за одним підходять і стискають пальці
Та кулаками не б’ють – копають ногами
Мені здається, що це кров виходить зі сльозами
Зробили справу, суки, повскакали у машину
Казали: «Ну якщо не вмер – то точно вже загине»
А час,він плине, я навіть не кричав про допомогу
В такі хвилини міг надіятись лише на Бога
Я знаю – Его свого мені не побороти
Я не із тих, хто на замку тримають свого рота
Навіть як рота солдат піде навпроти мене
Так навіть цікавіше – прикинусь суперменом
Я знаю що на мені – не сходиться світ клином
Тому, як треба, я сьогодні тут і вже загину
Проковтну слину, і за хвилину
Від бруду світу цього умиватися піду і все покину

Я ВМИРАЮ – НАДІЮСЬ ТИ ВМИРАЄШ ТЕЖ

Black:

Не та розмова, не ті слова
Тра-ля-ля, тополя, ой бля, я сам, а їх 2,3,4
Ага, засада! От чорти!
Знаю, що один в полі не воїн, але задньої нема
І я готовий до бою, запальничка в руці: «А на тобі,
Хто ще? Ну давай іди сюди!»
Щось тверде по голові, я на землі.
Смутно пам’ятаю звуки, я в палат,і встати закурити хочу
Не можу, о, Боже! Я піднятися не можу...може і не треба
Поваляюся, віжпочину – живий, майже здоровий
Якщо треба – плюну на це все і сам піду від вас всіх!
А зараз ніхто не забере мене...тільки попробуй!