Вагомі слова виростають у речення, 
А будь-що серйозне в смішне заперечення, 
Тебе вириває від сірості буднів, 
Проблеми присплять, але завтра розбудять. 
Боротися мовчки, щоб заплакати вголос, 
Твоя демократія не рахує твій голос, 
Ці стіни все чують і в мене на завтра 
Лишилось так мало – моя терпка правда 

Хвилюється віття дерев 
Корінням вростаючи в небо 
Коли не лишається вибору 
Я знову тікаю в себе 

Вбий в мені раба системи, 
гвинтика в машині, елемента схеми 
контрольним пострілом звільни мою душу 
переступивши страх і табу непорушні 
слухай, не відмовляйся чути 
природа кличе сильних і я не хочу бути 
приреченим на рух від точки до точки 
знаєш як воно здихати мовчки! 

Сім’я виростає з твоєї самотності, 
Як ти виростаєш з пафосу й гордості, 
Роки позбавляють сміху і щирості, 
Коли музика стає лиш тільки фоном для фальшивості. 
Кредити твої розбігаються в часі, 
Мрії стають неживі і пластмасові, 
Твоя половинка як мішень для агресій, 
Відпочити б від себе, хвилин хоча б на десять. 

Замініть мені волю й свободу грошима, 
Пообіцяйте щасливе майбутнє за плечима, 
Розкажіть про любов, про терпіння і муки, 
Про ще гірші ситуації й опущені руки. 
Я послухаю вас як в чергове, як завжди, 
Ви всім окрім себе розкажете правду.
Замінивши життя на шаблони й макети, 
Ви чекаєте гордо гламурної смерті.