Зникли всі слова, залишився погляд,
Усмішка твоя, наче сонце на небі з ранку...
Я чую навколо твій голос...
Він кличе мене, штовхаючи у прірву почутів...

Але я мушу знати, чому раніше ти казала
Пройде весна і ти побачиш, коханя не буває...
Ти брехала, ти мені брехала...

Я не хочу жити так, повір це важко,
Відмовлятися від радощів житя,
Прокидатись на підлозі й розуміти,
Що ти також спиш у лішку, але ти не сама...

Пройшло багато років, все змінилсь навколо
Нове житя, нові люди, ідеї, мрії...
Але чому я ходжу знову по колу,
Чому я знов не можу тебе забути??

Але я мушу знати, чому раніше ти казала
Пройде весна і ти побачиш, кханя не буває...
Ти брехала, ти мені брехала...

Я не хочу жити так, повір це важко,
Відмовлятися від радощів житя,
Прокидатись на підлозі й розуміти,
Що ти також спиш у лішку, але ти не сама...