1.Мої батьки, любов'ю осіяні,
Живуть самі в містечку, край ріки.
Онуки в них, мов спогади весняні,
Мої батьки, святі мої батьки.
Чому так мало часу пам'ятаєм,
Що невмолимо котяться роки,
Коли в краї далекі відлітаєм
Не забуваймо – ждуть на нас батьки
.
Мої батьки, мов голуби сивенькі
,Воркуючи очікують дітей
.Не забувайте, діти, батька й неньки,
Що моляться за вас серед ночей.

2.Вже ми самі давно батьками стали
І клопоти старіші день у день
.Не забуваймо як нас пригортали
Ці, найдорожчі нам серед людей.
Щоб наші діти все до нас горнулись,
Горнулися до рідної руки.
Аби вони від нас не відвернулись,
Не забуваймо – ждуть на нас батьки.

Приспів.