Сонце
у тебе знов сьогодні вкрай усе було погано:
Потонув з паперу човник, твій чарівний рухнув замок.
По щоках стікають сльози, звичний світ твій зруйнували,
В серці наступає осінь, місто вже засумувало.

Сонце - кулька пунцова.
Сльози, світ безтолковий!
Зірки ходять кругами,
Сльози, пил під ногами.

Може станеться враз диво, приведеш ти все до ладу.
Може бути - побуваєш у містах ти із смарагду!
І раптово з головою хвилею накриє літо
І закрутить і завертить в ритмі сонячного світла