Очі її не бачили світла,
Дотиком пальців шукала людей,
І відчувала за запахом вітер,
Солод і гіркість днів та ночей.

Ніби куліси, повіки навіки
Грають у темінь завдовжки в життя.
І не поможуть ніякі вже ліки
І не зламає ніяка біда.
Ша-ла-ла-ла-ла-ла-ла, ша-ла-ла-ла-лей-ла-ла-лей
Хочеться тепла тепла більше від людей, людей.
Тільки б на мить на мить сонце в очах, в очах.
Знаєш як болить, болить через світ душа, душа.

Тихо писала навпомацки вірші
Вкотре про себе і вкотре собі.
Рими та ритми єдині потішать,
Сил подаруюють в прийдешній добі.

Ніби куліси, повіки навіки
Грають у темінь завдовжки в життя.
І не поможуть ніякі вже ліки,
І не зламає ніяка біда
Ша-ла-ла-ла-ла-ла-ла, ша-ла-ла-ла-лей-ла-ла-лей
Хочеться тепла тепла більше від людей.
Тільки би на мить, на мить сонце в очах, в очах.
Знаєш як болить, болить через світ душа¸ душа.