Аж до нудоти ти мені байдужий 
У порох стерто ніжні почуття 
Я щойно стала щира й відчайдушна 
Згадала, що у мене є життя... 

Згадала те, що й досі Я існую, 
Що моє серце прагне висоти... 
І вже про тебе я давно забула 
Моє майбутнє, прикро,та – не ТИ! 

Пішов тоді, пішов би і сьогодні. 
Ти мов на скрипці грав в моїй душі... 
Та музика була така солодка, 
А ранила, мов сотнею ножів. 

Я більш не хочу ні твоєї ласки, 
Ні тіла, ні потворного нутра... 
Уже давно про тебе я забула 
І вже назад немає вороття!