Літа ще не було, а вже покоси
Я заснула під ранок,
Ти знову снився. 
Все, чого я хочу – це нові джинси 
і щоби час зупинився.

Так уже тиждень поспіль.
Я загортаюсь у свіжу постіль 
Обіймаю твої тенети, 
виходжу з рамок своєї планети
До тебе хочу. В гості. 

І, знаєш, дарма, що спека
Облиш слова і свої рукописи
Кожен твій крок – окрема тека
Кожен твій крок – моя небезпека.
Шалені домисли.

Тут вже немає місця для втечі
Кожне вагання спрагле, як втома
Весна лягає мені на плечі 
Я відпускаю тебе, до речі
І зостаюся сьогодні вдома.

Ірина Мороз (с)