Опівночі айстри в саду розцвіли,
Укрились росою, вінки одягли
І стали рожевого ранку чекать,
І в райдугу фарбів життя убирать.

І марили айстри в розкішнім півсні
Про трави шовкові, про сонячні дні,
І в мріях ввижалась їм казка ясна,
Де квіти не в'януть, де вічна весна.

Так марили айстри в саду восени,
Так марили айстри і ждали весни.
А ранок стрівав їх холодним дощем,
І плакав десь вітер в саду за кущем.

І взгляділи айстри, що вколо - тюрьма.
І взгляділи айстри, що жити дарма,-
Схилились і вмерли... І тут, як на сміх,
Засяяло сонце над трупами їх!