Вітер надій божевільний
Дує, тріпа мої коси
Може закоханий в мене він,
А може в моє волосся.
Щастя знайти так не просто,
Сонця немає на небі,
Я так сумую без тебе
Сумує зі мною і осінь.
 Сумно так...
У душі вітри, дощі
Чому не разом ми?
Поясни, скажи...
Всі свої фарби, полотна яскраві, малюнки
Мені залиши

Твої світи, мої бажання,
Твої світи - моє кохання
Але ми розумієм, це спроба остання

Але я не плачу,
Не плачеш ти,
Я тебе не пробачу, 
А ті прости
Єдем на землі ми змогли знайти
Мені так потрібні твої світи

Просрочено квитки,
Їхати нема куди
І моросить дощ, моросить
Поналивав води
навіщо ж я поспалював усі мости
Потопив кораблі
На літаках повідміняв польоти?
Наче навмисно гострий біль
Серце тисне, душу тисне
Мені так тісно у відкритому пространстві
Чесно-чесно...
Де ж знайти ті далекі весни
У яких було так чітко видно твої риси

Горе, є дощі
Горе, не літа амури
Та воно мою душу, навіть, гострим ножем не поборе...