Скоро вечер.
Одинокий лист, гонимый ветром, пролетает мимо меня...
Он больше сюда не вернётся.
Не вернусь, наверное, и я, да и зачем?
Моя любовь, как этот жёлтый лист, -
Он может упасть лишь к твоим ногам.

Я не знаю, приду ли я сюда снова,
Но оставляю вместо себя
Эти цветы, что нашла в саду
Для тебя.
А, может, завтра ты здесь пройдёшь,
Где ветер лепестки колышет...
Так знай, я счастье своё здесь
Оставила.

Быть может, завтра ты пройдёшь возле места наших встреч.
Быть может, увидишь мой последний подарок нашей любви.
И если ветер ещё не развеял те цветы,
Не трогай их - они мёртвые.
Пускай они лежат, вызывая минуты грусти у влюблённых,
Что проходят мимо... 

**********************

Скоро вечір...
Одинокий лист, гнаний вітром, пролітає повз мене.
Він більше сюди не повернеться.
Не повернусь, мабуть, і я, бо навіщо?
Моє кохання — як той жовтий лист.
Він може впасти тільки до твоїх ніг...

Не знаю я, чи знов сюди прийду,
Та залишаю замість себе
Ті квіти, що знайшла в саду
Для тебе, для тебе я.

А, може, завтра ти пройдеш ось тут,
Де вітер пелюстки колише.
Та знай, я щастя своє тут
Лишила, лишила я.

Можливо, завтра ти пройдеш біля місця наших зустрічей.
Можливо, побачиш мій останній дарунок нашому коханню.
І якщо вітер не розвіє ті квіти,
Не чіпай їх — вони мертві.
Нехай вони лежать,
Викликаючи хвилинки суму у закоханих, що проходять поруч...

Не знаю я, чи знов сюди прийду,
Та залишаю замість себе
Ті квіти, що знайшла в саду
Для тебе, для тебе я.

А може, завтра ти пройдеш ось тут,
Де вітер пелюстки колише.
Та знай, я щастя своє тут
Лишила, лишила я.