Над селом тече ріка, над горбами, над схилами.
Щось всередині стиска і торкає хвилями.
Дивовижна то ріка. Та не блакитна – червона вона.
Б’є струмок там де рука у небес, цвяхом розірвана. 

Утікай з землі на небо. Там є місце, там є місто,
Де нічого вже не треба. Там не буде скрутно ї тісно.
Утікай з землі на небо. Там є місце, там є місто,
Де нічого вже не треба. Там не буде скрутно ї тісно.

А наша доля не мине. А ми гукаєм щастя де б піде.
Та стало серце кам’яне, стало як залізо тверде.
Ми з невірою мечем порубали серце Богові,
І в крові його течем і то наша дорога є. 

Утікай з землі на небо. Там є місце, там є місто,
Де нічого вже не треба. Там не буде скрутно ї тісно.
Утікай з землі на небо. Там є місце, там є місто,
Де нічого вже не треба. Там не буде скрутно ї тісно.

Над селом тече ріка, над горбами, над схилами.
Щось всередині стиска і торкає хвилями.
Дивовижна то ріка. Та не блакитна – червона вона.
Б’є струмок там де рука у небес, цвяхом розірвана. 

Утікай з землі на небо. Там є місце, там є місто,
Де нічого вже не треба. Там не буде скрутно ї тісно.
Утікай з землі на небо. Там є місце, там є місто.
Він простив нам і пробачив, то й нічого вже не треба.