Не просили, не молила, не стелилася до ніг.
Розправляла доля крила, та й казала мені.
Треба жити, як співати, а співати, наче жить,
Людям душу віддавати, бо інакше болить,

А наша пісня солов’їна, аж до неба лине,
В горі не загине і не чекай.
Все в нас з вами буде, як ми добрі люди,
Тільки ти цю пісню не забувай.
Пісня солов’їна, рідна Україна,
В горі не загине і не чекай.
Все в нас з вами буде, бо ми добрі люди,
Тільки ти цю пісню не забувай.

Як погляну на дорогу, та й нікуди не піду,
Бо немає більш ні в кого соловейка в саду.

А наша пісня солов’їна, аж до неба лине,
В горі не загине і не чекай.
Все в нас з вами буде, як ми добрі люди,
Тільки ти цю пісню не забувай.
Пісня солов’їна, рідна Україна,
В горі не загине і не чекай.
Все в нас з вами буде, бо ми добрі люди,
Тільки ти цю пісню не забувай.