Гомін, гомін, гомін по діброві,
Туман поле покриває,
Туман поле, поле покриває,
Мати сина проганяє.

- Іди, сину, іди пріч від мене,
Хай тебе татарин візьме!
- Мене, мамо, татарин боїться,
В чистім полі сторониться.

- Іди, сину, іди пріч від мене,
Нехай тебе орда візьме!
- Мене, мамо, мене й орда знає,
В чистім полі обминає.

- Іди, сину, іди пріч від мене,
Нехай тебе москаль візьме!
- Мене, мамо, мене й москаль знає, 
К собі в гості підмовляє.

- Вернись, вернись, вернись, мій синоньку,
Змию тобі головоньку!
- Мені, мамо, мені змиють дощі,
А розчешуть буйні вітри.

Гомін, гомін, гомін по діброві,
Туман поле покриває.
Миють дощі, миють білі кості, -
Син додому не вертає...