Як торік проводжала я вільний вітер за край,
Наказала йому - ти на дивний цвіт не зважай.
Повертайся у поле, тебе чекатиму я,
Повернувся мій вітер, не сама з ним та весна.

Щастя зрадило, зрадило, зрадило, зрадило нам,
Я одна, я одна, я одна, а ти більше не сам.
Я благаю вас люди, не вірте, не вірте словам,
Відтепер я не вірю ні веснам, ні вільним вітрам.

Як торік ти назвав мене любою, любою,
А весна стала нашою згубою, згубою,
Вітру в полі шукати не стану я, стану я
Вільною не по волі і вірною болю.

Як торік ти убив мене зрадою, зрадою,
Від тоді я про тебе не згадую, згадую,
Від тоді подих твій в полі не ловлю, не ловлю,
Просто вітру всерівно, що я його ще люблю.

Как в прошлом году проводила я вольный ветер за край,
Приказала ему - ты на странный цвет не смотри.
Возвращайся в поле, тебя ждать я,
Вернулся мой ветер, сама с ним и весна.

Счастье изменило, изменило, изменило, изменило нам,
Я одна, я одна, я одна, а ты больше не один.
Я умоляю вас люди, не верьте, не верьте словам,
Отныне я не верю ни весны, ни свободным ветрам.

Как в прошлом году ты назвал меня любимой, дорогой,
А весна стала нашей гибелью, гибелью,
Ветра в поле искать не стану я, стану я
Свободной не по воле и верной боли.

Как в прошлом году ты убил меня изменой, предательством,
От тогда я о тебе не вспоминаю, вспоминаю,
С тех дыхание твой в поле не ловлю, не ловят,
Просто ветра равно, что я его еще люблю.