І: 
Скільки різних в тобі “я” блукає,
Та яку я хочу, сам не знаю,
В кожній тобі є щось унікальне,
Візуальне та парадоксальне. 

Ти щодня не схожа на вчорашню,
І це все мені зриває башню,
Я один, а вас бери — не хочу,
Розбігаються у мене очі. 

Хочу всіх тебе я регулярно,
Паралельно-перпендикулярно,
Я один посеред твоїх его,
Сонце, побажай мені смачнего. 

ІІ: 
Ти буваєш іноді нестерпна,
Особливо в спеку серпня,
Ти мене доводиш до кипіння,
Ти дивне створіння.

Я дурію від твоїх капризів,
Шаленію від стриптизів,
Ти мене доводиш до кипіння,
Ти дивне створіння.

Шаленію, коли тебе бачу,
Всі загони твої пробачу,
В тобі всі можливі риси сплелися,
Не дуйся, всміхнися!

Я вже майже відчуваю, яка ти
Сьогодні, вчора і завтра,
Я єдиний можу все зрозуміти,
Пробачити, впустити.

ІІІ: 
Я вже звик бачити нову тебе кожен раз,
Все це тільки стверджує поруч нас,
В котрий раз, раз та назавжди!

Дощ чи сніг, все одно звучить твій дивовижний сміх,
Твого позитиву вистачить на всіх,
На усіх, раз та назавжди!

Ти заснеш в моїх обіймах назавжди,
Назавжди, раз та назавжди!