Для чого мові сотні слів, 
Якщо людині завжди мало, 
Для чого світ зі ста світів 
Й з них кожен тягнеться до слави 

Для чого генію перо 
Він вже ж і так без того геній, 
Для чого світло і тепло, 
Якщо вони в нас полонені… 

П-ів: Чому на світі настільки багато питань, 
А відповідей чомусь так бракує, 
Чому ніби маєш достатньо знань, 
А серце їх чомусь не чує, 
Чому коли тане сніжинка в руці 
Тебе тягне на щось романтичне і ніжне, 
Й коли вже з"являється світло в душі 
Воно в зародку гасне усім непотрібне... 

Чому буденний примітив 
Останню іскру задуває,  
Й на перехресті всіх вітрів 
Чому душа вогнем палає, 

Чому мальовані теплом 
На дзеркалах горлають тіні. 
Й для чого склом, цілющим склом 
Слова карбують чудодійні 

П-ів: