Я замовляю спокій, я замовляю тишу. Я перерізаю кабелі телебачення й перекриваю канали телепортації. Я підсмажую мобілку в мікрохвильовці. Я не хвилююся. Мої наміри – макро. Мої маркери – з кров’ю. Моя кров – ефір. Мої генератори вимкнено, мою генерацію знищено, я кайфую у ванні з кефіром. Я розчиняю процесори, оперативку, флешки і різну пофігень у банках з кислотою. Я перерізаю вени дротів, і цифрові шуми стіка ють у бочку з дощівкою (ця дощівка остання: від атмосферних опадів стільки галасу!). Я прагну мовчки фіксувати всі стадії алхімічного шлюбу – розчинення (dissolvere), дистиляції (distillare), сублімації (sublimare), закріплення (coagulare), затверднення (fixare), займенникування (pronômenum) та інші місячні зозульки скраю дупла білочки. Я бажаю тихо звітувати гербаріям. Я зав’язую вживати займенник «я». Протикаю барабанні перетинки джезроталу. Здираю афіші голосних приголосних, змиваю графіті глухих голосних – і в дупло білочки! І в місячну зозульку скраю! І тихо, ша... Тихий шурхіт щастя, що підкрадається, мов убивця. Демонстративно не помічаю. Всі вбив ці надміру інформативні. А чистота леза завжди заляпана сиропом моральних імперати вів. Убивство – не гріх, а порушення обітниці мовчання. Адже смерть така промовиста. Моральні імперативи надто солодкі. А солодощі погано сублімуються, дистилюються тощо. А, а, а. А замовляю спокій. А замовляю тишу. Чому дзеркала голосять, а гучномовці стогнуть? Годі витримати цей смур. А перекриваю газ, водогін, електрику і замуровую вентиляційні отвори. А зупиняю водо і кровообіг. А влаштовую допамінову блокаду і мобілізую сенси. А прагну мовчки фіксувати всіх на стадії алхімічного шлюбу. Ніщо так німо не стікає, як чистий дистилят (хіба сукровиця зі стигм). Ніщо так ефективно не оглушує, як біль. Білі шати смертей. Прозорі стіни тіла. Формалін – універсальний (роз)чинник. 

У формаліні прозорішають думки, скальпелі і епітелій апендиксу. У формаліні застигає навіть крик. Краяти желе крику, формувати драглі вереску – яка насолода зрівняється з цим? Хіба перебувати в зіниці урагану, де затихає час, і мряка висихає в сіль. А – хімік. А випарюю декалітри молока, пророщуючи з дна білі вапняні сталактити (лише так можна примусити молоко замовкнути). А – сталевар. А скошую з дахів антени й ре транслятори, а потім спалюю залізне сіно в доменній печі (як жалюгідно жевріє магма інформаційної ізоляції! як глухо розповзаються зозульки моніторів!). І в дупло білочки! І ти хо, ша. А замовляю спокій, тишу дуже голосно. А верещу про це вже стільки років поспіль. А порозсилав голосові замовлення у всі супермаркети і консуляти. А у відповідь – суто мовчанка і рекламний буклет такого приблизно змісту: «Дорогий замовнику! Дякуємо за те, що ви ви брали ООО Вічний Спокій. 

Ми постійно працюємо над розширенням асортименту тиші й німоти, відбираючи лише найкращі інгредієнти, що оптимально відповідають критерію ціна/якість. З метою надання Вам оперативної інформації щодо продукції, новинок та акцій, які практикує наша компанія, а також для участі в розіграші цінних призів, просимо заповнити анкету й надіслати її нам. Для нас важливий кожний замовник! Отже, напишіть нам, що так, Ви хочете регулярно отримувати поштою каталог послуг ООО Вічний Спокій, Ви хочете регулярно отримувати дайджест новин ООО Вічний Спокій, Ви хочете регулярно отримувати безкоштовні буклети ООО Вічний Спокій, присвячені випуску новинок та стратегіям майбутнього, Ви хочете бути учасником розіграшів цінних призів ООО Вічний Спокій. Пришліть нам заповнений в такий спосіб купон разом із Вашою адресою, банківськими реквізитами та номером медичного страхування, і буде вам воля. Тихо прощаючись, від ходимо. Ваші назавжди – ООО Вічний Спокій і партнери». По цьому оголошенні справді запала така тупа тиша, що прозорість вікон тіла видалася нестерпно дзвінкою. А зрозумів, що врешті можу промовчати свій месидж, і ніхто цього не по мітить. А можу зосередитися на сірих puzzles власного мозку. А побачив, що до мене підповзайе Йодоване страховисько Й, і від жаху, що воно присмокчеться, й А перетвори