Всім привіт. Це пісня про тьолок,
Які вони кончені і алчні. Ага.
Поїхали, камон.

С тьолками всєгда нєудобна гулять,
Бо вони всєгда просят ім шось покупать.
А когда кажеш, шо дєнєг нема,
Вони всєгда уходят до другого пацана.
I когда вона с тєм пацаном гуляєт,
Він єй шось постоянно покупаєт.
А когда він вже нічьо не може купить,
Вона починає таке говорить:

Слишиш, купи мнє шось!
Слишиш, купи мнє шось!
Слишиш, купи мнє шось!
Ну купи мнє шось!
Ага, сєйчас.

Та ти шо, не можеш зловити дупля?
Шо я могу купить за два рубля?
Купи мені попить! Та дома поп’єш!
Купи мнє пирожок! На, сємкі доєш!
Купи мені юбку! Iди та вкради!
Купи мені піва! Хіба шо в кредит!
Купи хоч [bad word]  Давай через кульок!
Купи туфєлькі мнє! В тебе ж нєбило ног!
Купи мамє лєкарств! Да хай здохнєт уже!
Та купі папє грох! Хай єщьо полєжит!
Та купі карандаш! Оно пальцем рісуй!
Та на шо же нам жить? Iди піздою торгуй!

Слишиш, купи мнє шось!
Слишиш, купи мнє шось!
Слишиш, купи мнє шось!
Ну купи мнє шось!
Ага, сєйчас.

Мені всьо надоєло, і я ухожу.
I сіську тобі нікагда ні пакажу.
Шо це таке? Ти кончай шепотіти.
Ну куди ти підеш? А як же діти?
Ну хоч їм шось купи!

Кіровоград — гамно. Камон.